Загальна характеристика
міжнародна та хімічна назви: sildenafil; цитрат 1-[(3-(6,7-дигідро-1метил-7-оксо-3-пропіл-1Н-піразоло [4,3-a]піримідин-5-іл)-4-етоксифеніл]сульфоніл]піперазину;
Основні фізико-хімічні властивості
таблетки, вкриті оболонкою, ромбоподібної форми, червоного кольору;
Склад
1 таблетка містить силденафілу цитрату у перерахуванні на силденафіл 50 або 100 мг;
допоміжні речовини: гідроксипропілцелюлоза, натрію кроскармелоза, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний, натрію крохмальгліколят, гідпроксипропілметилцелюлоза, тальк очищений, барвник кармазин, баврник сансет жовтий, титану діоксид, тріацетин.
Форма випуску
Таблетки, вкриті оболонкою.
Фармакотерапевтична група
Засоби, що застосовуются при еректильній дисфункції.
Код АТС G04B ЕОЗ.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка. Пероральний препарат для лікування порушень ерекції. Відновлює порушену здатність до ерекції і забезпечує природну відповідь на сексуальне збудження. Фізіологічний механізм ерекції статевого члена полягає у вивільненні оксиду азоту (NO) у кавернозному тілі при сексуальній стимуляції. Оксид азоту активує фермент гуанілатциклазу, що призводить до підвищення рівня цГМФ, розслаблення гладеньких м’язів кавернозного тіла і посилення кровотоку у статевому члені.
Силденафіл є потужним і селективним інгібітором цГМФ-специфічної фосфодіестерази типу 5 (ФДК 5), яка забезпечує розпад цГМФ у кавернозному тілі. Силденафіл виявляє периферичну еректильну дію. Силденафіл не чинить прямої розслаблюючої дії на ізольоване кавернозне тіло, однак посилює релаксуючу дію NO у тканині кавернозного тіла. При активації шляху NO/цГМФ, що спостерігається при сексуальному збудженні, пригнічення ФДЕ 5 під впливом силденафілу призводить до підвищення рівня цГМФ у кавернозному тілі. Через це для досягнення сприятливого фармакологічного ефекту препарату необхідна адекватна сексуальна стимуляція.
При одноразовому прийомі внутрішньо в дозах до 100 мг у здорових добровольців препарат не викликав клінічно значущих змін ЕКГ. Максимальне зниження систолічного AT, у положенні лежачи, при застосуванні препарату внутрішньо в дозі 100 мг становило в середньому 8,4 мм рт.ст. Відповідне зниження діастолічного AT у положенні лежачи, становило 5,5 мм рт.ст. Зниження АТ пояснюється вазодилатуючим ефектом силденафілу, можливо, за рахунок підвищення рівня цГМФ у гладеньких м'язах судин.
Активність силденафілу in vitro щодо ФДЕ 5 у 10 - 10 000 разів перевищує його активність порівняно з іншими ізоформами фосфодіестерази (ФДЕ за типами 1, 2, 3, 4 та 6). Зокрема, активність силденафілу щодо ФДЕ 5 у 4000 раз перевищує його активність щодо ФДЕ 3 - цАМФ-специфічної фосфодіестерази, яка регулює скорочувальну активність міокарда. У деяких пацієнтів через 1 год після прийому препарату в дозі 100 мг виявлено легке, минуще порушення кольоровідчуття (синього/зеленого) за допомогою тесту Frаnsworth-Munsell 100; через 2 год після прийому препарату це порушення минало. Припускають, що механізмом такого порушення зору є пригнічення ФДЕ 6, яка бере участь у процесі передачі світла в сітківці. Результати дослідження in vitro свідчать, що ефект илденафілу на ФДЕ 6 у 10 разів поступається його активності щодо ФДЕ 5. Препарат несе впливає на гостроту зору і контрастність сприйняття.
Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується після прийому внутрішньо. Концентрація препарату в плазмі крові після перорального прийому натще досягає максимального значення протягом 30 - 120 хв (в середньому 60 хв). Абсолютна біодоступність при прийомі внутрішньо становить в середньому 41% (25 - 63%). Фармакокінетика препарату при прийомі внутрішньо в рекомендованих дозах (25 - 100 мг) є лінійною. При прийомі силденафілу разом з жирною їжею швидкість всмоктування знижується, період досягнення максимальної концентрації збільшується на 60 хв, а максимальна концентрація у плазмі крові знижується в середньому на 29%. Об'єм розподілу силденафілу в рівноважному стані становить в середньому 105 л/кг. Силденафіл та його основний циркулюючий М-десметиловий метаболіт приблизно на 96% зв'язується з білками плазми крові. Зв'язування з білками не залежить від концентрації препарату. У здорових добровольців, які одержували препарат одноразово по 100 мг, менше 0,0002% (в середньому 188 мг) дози виявляли у спермі через 90 хв після прийому. Одноразовий прийом препарату внутрішньо у дозі 100 мг не супроводжувався зміною рухливості або морфології сперматозоїдів.
Силденафіл метаболізується переважно під впливом CYP3A4 (основний шлях) та CYP2C9 (неосновний шлях) мікросомольних ізоферментів печінки. Основний циркулюючий метаболіт утворюється внаслідок N-десметилювання силденафілу. За селективністю дії на ФДЕ метаболіт можна співставити з силденафілом, а його активність щодо ФДЕ 5 становить приблизно 50% активності самого препарату. Концентрація метаболіту у плазмі крові становить приблизно 40% від такої у силденафілі. N-десметилметаболіт піддається подальшому метаболізму; кінцевий період його напіввиведення - приблизно 4 год. Загальний кліренс силденафілу з організму дорівнює 41 л/год, а кінцевий період напіввиведення – 3 - 5 год. Після прийому внутрішньо силденафіл виводиться у вигляді метаболітів переважно з калом (майже 80% введеної дози) і меншою мірою з сечею (приблизно 13% уведеної дози).
У здорових добровольців віком 65 років і старше кліренс силденафілу знижений, а концентрація вільної лікарської речовини у плазмі крові приблизно на 40% перевищує рівень його у здорових добровольців молодшого віку (18 - 45 років). Проте, аналіз даних про безпеку показав, що вік не впливає на частоту негативних побічних ефектів.
В осіб з легкою (кліренс креатиніну 50 - 80 мл/хв) та помірною (кліренс креатину 30 - 49 мл/хв) нирковою недостатністю фармакокінетика силденафілу після одноразового прийому внутрішньо у дозі 50 мг не змінювалася. В осіб з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) кліренс силденафілу знижувався, що призводило до збільшення AUC (100%) та максимальної концентрації (88%) у плазмі крові порівняно з такими у здорових добровольців.
Показання для застосування
Порушення ерекції у чоловіків.
Спосіб застосування та дози
Екстру приймають внутрішньо. Призначають у дозі 50 мг за 1 год до статевого акту. З урахуванням ефективності та переносимості дозу можна підвищити до 100 мг. Максимальна рекомендована доза становить 100 мг 1 раз на добу.
Побічна дія
Препарат переноситься добре. Найвірогіднішими побічними ефектами є головний біль, припливи крові, запаморочення, диспептичні реакції, закладеність носа, минущі порушення зору (головним чином зміни кольоровідчуття об'єктів, а також посилення сприйняття світла й затуманення зору); при застосуванні препарату у дозах, що перевищували рекомендовані, небажані явища були подібними до відзначених вище, однак реєструвалися частіше. Відзначені міалгія та випадки пріапізму, артралгія, люмбалгія, безсоння, схильність до інфекцій сечовивідних шляхів, тривала ерекція (більше 4 годин).
Протипоказання
Застосування силденафілу протипоказано пацієнтам з відомою гіперчутливістю до будь-якого компонента препарату. Оскільки силденафіл посилює гіпотензивну дію нітратів, його спільне призначення з донаторами оксиду азоту (такими як, амілнітрити) або нітратами у будь-якій формі протипоказано. Препарати для лікування порушень ерекції, включаючи сильденафіл, не повинні використовуватися пацієнтами, для яких сексуальна активність небажана (наприклад, пацієнти з тяжкими формами серцево-судинних захворювань, такими як нестабільна стенокардія або тяжка серцева недостатність).
Дитячий вік до 18 років.
Передозування
Симптоми: відчуття жару, запаморочення, головний біль, набряк слизової оболонки носа, порушення зору, зниження артеріального тиску, нудота, блювання.
У разі передозування проводять стандартне симптоматичне лікування. Застосування діалізу, напевно, не збільшує кліренс силденафілу, оскільки останній активно зв'язується з білками плазми й не виводиться з сечею.
Особливості застосування
Для діагностики порушень ерекції, визначення їх можливих причин та вибору адекватного лікування необхідно зібрати повний медичний анамнез і провести ретельне фізичне обстеження пацієнта. Сексуальна активність становить певний ризик за наявності захворювань серцево-судинної системи. Через це перед початком лікування з приводу порушень ерекції необхідне кардіологічне обстеження хворого. Після широкого впровадження препарату в практику надійшли повідомлення про серйозні порушення з боку серцево-судинної системи, які включали стенокардію, інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть, шлуночкові аритмії, геморагічний інсульт, минущу ішемію, артеріальну гіпер- або гіпотензію. Вказані випадки переважно розвивалися під час або відразу після сексуальної активності. У більшості пацієнтів спостерігалися фактори ризику розвитку захворювань серцево-судинної системи.
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, з обережністю застосовують у хворих з анатомічною деформацією статевого члена, наприклад при ангуляції, кавернозному фіброзі (хвороба Пейроні) та в осіб із захворюваннями, що сприяють розвитку пріапізму (серпоподібно-клітинна анемія, множинна мієлома або лейкоз).
Відомості про застосування препарату при пептичній виразці та геморагічному діатезі відсутні, із-за чого препарат хворим з такою патологією призначають з обережністю.
У невеликої кількості хворих зі спадковим пігментним ретинітом відзначені спадкові порушення фосфодіестераз сітківки. Відомості про застосування препарату у хворих з пігментним ретинітом відсутні, тому препарат у них слід застосовувати з обережністю.
Препарати, призначені для лікування порушень ерекції, не слід призначати чоловікам, для яких сексуальна активність небажана (тяжкі захворювання серцево-судинної системи).
Оскільки під час клінічних випробувань силденафілу спостерігалися запаморочення та порушення зору, не слід керувати транспортом та працювати з потенційно небезпечними механізмами до з‘ясування індивідуальної реакції на препарат.
З обережністю слід застосовувати препарат при артеріальній гіпотензії, захворюваннях нирок та печінки.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Безпека та ефективність застосування препарату у комбінації з іншими засобами, призначеними для лікування порушень ерекції, не вивчалися, тому подібні комбінації застосовувати не рекомендується.
Одночасне призначення Екстри та ритонавіру, високо специфічного інгібітора Р-450, не рекомендується. Одночасний прийом інгібітора протеаз ВІЛ ритонавіру на стадії рівноважної концентрації (500 мг 2 рази на добу) з Екстрою (100 мг одноразово) призводить до 300% підвищення (у 4 рази) максимальної концентрації силденафілу в плазмі крові та 1 000% (у 11 разів) збільшення AUC силденафілу.
Циметидин у дозі 800 мг, що є неспецифічним інгібітором CYP3A4, при одночасному прийомі з препаратом спричиняв підвищення концентрації Екстри в плазмі крові на 56% у здорових добровольців. Популяційний фармакокінетичний аналіз результатів клінічного дослідження продемонстрував зниження кліренсу Екстри при одночасному застосуванні інгібіторів CYP3A4 (таких, як кетоконазол, еритроміцин, циметидин).
Одноразовий прийом антациду (магнію/алюмінію гідроксиду) не впливав на біодоступність препарату.
За даними популяційного фармакокінетичного аналізу інгібітори CYP2C9 (толбутамід, варфарин), CYP2D6 (селективні інгібітори зворотного нейронального захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти), тіазиди й тіазидоподібні діуретики, петльові та калійзберігаючі діуретики, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, блокатори b-адренорецепторів та індуктори метаболізму CYP450 (рифампіцин, барбітурати) не впливали на фармакокінетику силденафілу. Препарат є слабким інгібітором ізоферментів цитохрому Р-450-1А2. 2С9. 2С'І9. 2D6, 2Е1 та ЗА4 (ІК5о > 150 мкмоль). При застосуванні Екстри у рекомендованих дозах максимальна концентрація його у плазмі крові становить майже 1 мкмоль, тому є малоймовірним, що силденафіл здатний впливати на кліренс субстратів цих ізоферментів.
Ознак істотної взаємодії з толбутамідом у дозі 250 мг або варфарином у дозі 40 мг, які метаболізуються CYP2C9, не виявлено.
Препарат (50 мг) не посилював гіпотензивної дії алкоголю у здорових добровольців при максимальному рівні алкоголю в крові в середньому 80 мг/дл. У хворих на артеріальну гіпертензію ознак взаємодії препарату (100 мг) з амлодипіном не виявлено. Середнє додаткове зниження AT у положенні лежачи (систолічного - на 8 мм рт.ст., діастолічного - на 7 мм рт.ст.) було подібним до такого при прийомі однієї таблетки препарату у здорових добровольців. Дані про безпеку застосування свідчать про відсутність відмінностей у характері побічних ефектів у хворих, які одержували препарат разом з антигіпертензивними препаратами і без них.
Екстра підвищує гіпотензивний ефект нітратів. Застосування його з нітратами та донаторами NО протипоказане.
Екстра (50 мг) не призводить до збільшення тривалості кровотечі, спричиненої ацетилсаліциловою кислотою (150 мг).
Одночасний прийом Екстри α-блокаторів (доксазозин) може спричинювати симптоматичну гіпотензію у деяких пацієнтів.
Умови та термін зберігання
Зберігати у недоступному для дітей, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Термін придатності - 2 роки.
Умови відпуску
За рецептом.
Упаковка
Таблетки у блістерах №1 або № 4, у картонній пачці.
Виробник
Туліп Лаб. Приват Лімітед, Індія.
Адреса
215, Anandraj Industrial Estate, Sonapur Lane, off L.B.S. Marg, Bhandur-W, Mumbai-400078.
(ГлаксоСмітКлайн Консьюмер Хелскеа, Великобританія)
(067) 42-100-46
(095) 10-70-232
